Про лізинг

Світова історія лізингу

Слово лізинг є українською транскрипцією англійського терміна «lease», що перекладається на українську мову як «оренда». На початку дев’яностих років в нашій країні почали використовуватися фінансові інститути, які раніше були зовсім невідомі ані нашій економіці, ані праву. Одним з них є фінансова оренда. Бажання виділити новий вид оренди призвело до виникнення терміну “лізинг”. Деякі автори не погоджуються з такою термінологією і пропонують використовувати термін «фінансовий лізинг», проте в нашому законодавстві останнє поняття обмежене спеціальним значенням, а досліджуваний вид відносин іменується фінансова оренда (лізинг).

Лізинг – це комплекс майнових і економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передавання його в тимчасове володіння і користування за певну плату. Класичний лізинг передбачає участь у ньому трьох сторін: лізингодавця, лізингоодержувача та продавця (постачальника) майна. Потенційний лізингоодержувач, у якого немає вільних фінансових коштів, звертається в лізингову компанію з пропозицією про укладення лізингової угоди.

Відповідно до цієї угоди лізингоодержувач вибирає продавця, що має потрібне йому майно, а лізингодавець набуває це майно і передає його лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування за обумовлену, в договорі лізингу, плату. Після закінчення договору майно повертається лізингодавцю або переходить у власність лізингоодержувача. У разі реалізації дорогого проекту число учасників угоди збільшується, як правило, за рахунок залучення лізингодавцем до угоди нових джерел фінансових коштів (банків, інвестиційних фондів, страхових компаній).

За своєю економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами та інвестиціями. Три принципи кредитування: терміновість, зворотність і платність – також можна застосувати й до лізингових відносин. Кінцевий підсумок руху грошових коштів при лізингу аналогічний кредиту: повернення кредитору основного боргу і платежі за відсотками. Відмінність полягає в тому, що предметом кредиту є грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками (товарний кредит), а в лізинг надаються найчастіше індивідуально-визначені речі (в законі встановлено тільки те, що предметом лізингу можуть бути неспоживні речі, тобто речі , визначені родовими ознаками в принципі можуть передаватися в лізинг).

«Інвестиції – це грошові кошти, цінні папери, інше майно …, що вкладаються в об’єкти підприємницької та (або) іншої діяльності з метою отримання прибутку та (або) досягнення іншого корисного ефекту». Тому видається цілком обґрунтованим вважати лізинг одним із способів інвестування.

Федеральний закон «Про лізинг» при визначенні поняття лізингу вказує на те, що лізингом є «інвестиційна діяльність по придбанню майна і передачі його на підставі договору лізингу фізичним або юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, обумовлених договором, з правом викупу майна лізингоодержувачем ».

Необхідно, однак, доповнити це визначення, оскільки відповідно до Цивільного кодексу, майно повинно бути придбаним лізингодавцем у власність та передаватись у тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей.

Лізинг, в цілому, є в першу чергу економічним відношенням, фінансовим інвестиційним інститутом, що регулюється правом. Для економіста лізинг означає спосіб фінансування, інвестування коштів, як правило, в основні фонди підприємства. Для цілей державного регулювання лізинг цілком може розглядати як вид підприємницької діяльності.

Представляється можливим дати визначення терміну лізинг, як комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна, з наступною передачею його в тимчасове володіння і користування за певну плату.

Виникнення і розвиток лізингу

Прийнято вважати, що всі економіко-правові відносини, пов’язані з лізингом, відносяться до нового чи новітнього періоду історії господарських взаємозв’язків. Однак це не так. Документи свідчать, що оренда (лізинг) була відома людині з незапам’ятних часів.

Дійсно, ідея лізингу далеко не нова, хоча терміну “лізинг” (lease) як такого ще не було. Розкриття сутності лізингової угоди бере свій початок ще за далеких часів Арістотеля (384/383 – 322 р.р. до н. е). Саме йому належить назва одного з трактатів в “Риториці”: “Багатство полягає в користуванні, а не в праві власності”. Іншими словами, не обов’язково для отримання доходу мати у власності будь-яке майно, потрібно лише мати право користуватися ним і в результаті цього отримувати дохід.

Орендні (лізингові) угоди були відомі і за часів, що набагато передують IV століттю до н. е., тобто рокам, коли жив Арістотель. Дані угоди заключались, як відзначають П. Балтус і Б. Майджер в книзі “Школа європейського лізингу”, ще в стародавній державі Шумер і датуються приблизно 2000 роком до н. е. Так, глиняні таблички, знайдені в шумерському місті Ур, містять відомості про оренду сільськогосподарського знаряддя, землі, водних джерел, волів та інших тварин. Однак стародавні документи не обмежують сферу орендної практики державою Шумер, і не виключено, що оренда існувала і в більш давні часи, хоча поки, до нас, не дійшло жодної інформації про це.

Англійський історик Т. Кларк виявив декілька положень про лізинг в Законах Хамурапі, прийнятих між 1775 – 1750 роками до н. е. Група статей, що торкалися власності – найбільша в збірці Хамурапі. Статті грунтовно і ретельно розглядали всі випадки оренди і норми орендної плати, умови застави майна.

Інші стародавні цивілізації, включаючи греків, римлян, єгиптян, вважали оренду привабливим, доступним, а часом єдиним можливим засобом придбання устаткування, землі та худоби.

Давні фінікійці, що вважалися чудовими моряками та торговцями, практикували оренду суден, яка за своєю економіко-правовою сутністю дуже схожа з класичною формою сучасного лізингу устаткування.

Римському праву також був відомий комплекс майнових відносин, пов’язаних з володінням річчю без права власності. Ці відносини відбивалися як у договірному, так і в речовому праві. Імператор Юстиніан I (483 – 565 р.р.), який здійснив кодифікацію римського права, відобразив лізингові відносини у відомих Інституціях.

Лізинг в давнину не був обмежений орендою будь-яких конкретних типів власності. Фактично з історії відомо, що орендувалися не тільки різні типи сільськогосподарської техніки і ремісничого устаткування, але навіть військова техніка.

Перша документальна згадка про практично проведену лізингову угоду відноситься до 1066 року, коли Вільгельм Завойовник орендував у нормандських судновласників кораблі для вторгнення на Британські острови.

У середньовіччя орендна діяльність була дещо обмежена. В оренду здавалися в основному сільськогосподарське знаряддя та коні. Однак час від часу відбувалися події, що породжували унікальні форми та предмети оренди. Так, в 1248 році була зареєстрована угода, відповідно до якої лицар Бонфіс Манганела Гаета орендував обладунки для участі в Сьомому Хрестовому поході. Потім він виплачував за них орендну плату, яка в кінцевому підсумку значно перевищила початкову вартість амуніції.

У 1572 році у Великобританії був прийнятий законодавчий акт, який дозволяє використовувати тільки дійсний, а не удаваний лізинг, тобто законними визнавалися орендні договори, підписані на розумних підставах, так як до того часу почастішали угоди, що мають на меті приховати справжній стан справ – хто власник, а хто користується. Використовувалося це, як засіб прихованої передачі власності, тобто для введення в оману кредиторів.

Таким чином, оригінальна ідея розділення користування і власності, а також можливість діставати вигоду з користування, відома праву з найдавніших часів.

На початку XX століття у Великобританії, у зв’язку з розвитком промисловості, збільшенням виробництва різних видів устаткування, зросла і кількість товарів, що надавалась в лізинг. Особливу роль в цьому зіграв розвиток залізничного транспорту та кам’яновугільної промисловості.

В США також позначився попит на фінансування оренди різних видів техніки і обладнання. Перший зареєстрований орендний договір персональної власності з’явився в США ще на початку XVIII століття, коли члени гільдії одержали по ньому, в оренду: коней, фургони та коляски. Надалі, зростання лізингової активності визначалось, як і у Великобританії, розвитком залізничного транспорту.

Розвиток економічних відносин визначив зацікавленість виробників техніки та обладнання в отриманні необхідного фінансування для виготовлення своєї продукції. Ця обставина, в свою чергу, викликала в США, на початку XX сторіччя, хвилю нового виду кредитування – кредиту, що виплачувався частинами. Виробники і продавці вважали, що вони зможуть продати більше, якщо разом з необхідним устаткуванням запропонують більш привабливий для клієнта план-графік виплат. Звідси бере початок практика лізингового фінансування, що забезпечується продавцями – даний вид лізингових відносин залишається й понині досить важливим інструментом поставок по лізингу.

Перше відоме вживання терміну “лізинг” (про це пише австрійський дослідник В. Хойєр у своїй книзі “Як робити бізнес в Європі”) відноситься до 1877 року, коли телефонна компанія “Белл” прийняла рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду, тобто встановлювати устаткування в будинку чи офісі клієнта тільки на основі орендної плати. Ця операція справила сильний вплив не тільки на розвиток зв’язку. Під час другої світової війни уряд США активно використовував так звані контракти з фіксованою рентабельністю (cost – plus contracts).

Це забезпечувало ще один важливий стимул для розвитку орендного бізнесу, так як в більшості контрактів урядовим підрядчикам дозволялося встановлювати певний рівень прибутковості стосовно витрат.

В цей же час став швидко нарощувати масштаби лізинговий бізнес, пов’язаний з транспортними засобами. У 30-ті роки Генрі Форд ефективно використовував оренду для розширення збуту своїх автомобілів. Однак «законним батьком» автомобільного лізингового бізнесу вважається Золлі Френк – торговий агент з Чікаго, який на початку 40-х років першим запропонував довгострокову оренду автомобілів.

У Росії з поняттям “лізинг” познайомилися під час другої світової війни, коли в 1941 – 1945 роках по land – lease здійснювалися поставки американської техніки.

Однак справжня революція в орендних відносинах відбулася в Америці на початку 50-х років минулого століття. В оренду стали масово надаватись засоби виробництва: технологічне устаткування, машини і механізми, судна, літаки і т.д. Уряд США, оцінивши це явище, оперативно розробив і реалізував державну програму його стимулювання.

Перше акціонерне товариство, для якого лізингові операції стали основним видом діяльності, було створене в 1952 році в Сан-Франциско, – відома американська компанія “United States Leasing Corporation”. Заснував компанію Генрі Шонфельд.

Спочатку він створив компанію для однієї конкретної лізингової угоди, але потім зрозумів, що лізинговий бізнес може стати дуже перспективним, і в результаті на світ з’явилася “United States Leasing Corporation”. Комерційні банки США почали брати участь в лізингових операціях на початку 60-х років. Розширенню лізингового бізнесу сприяло прийняте в 1971 році рішення Ради керуючих Федеральною резервною системою, що дозволило банкам засновувати дочірні фірми для здачі в оренду обладнання, а потім і нерухомості.

1982 став знаменним для лізингу авіаційної техніки. В цей рік корпорація Мак-Донела Дугласа змогла, за рахунок нової фінансової політики, за допомогою, знов-таки, лізингу, завоювати ринок для літака ДС-9-80 в конкуренції з Боїнгом-727. Запропонована Дугласом концепція була названа “fly before buy” ( “літати, перш ніж купувати»).

Види лізингу

Фінансовий лізинг

Фінансовий лізинг в Україні – це господарська операція, яка здійснюється відповідно до договору, згідно з яким особа (лізингоодержувач) отримує майно (об’єкт лізингу) у використання від власника цього майна (лізингодавця) і здійснює періодичні платежі власнику майна, як правило, протягом усього терміну дії договору.

Оперативний лізинг

Оперативний лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого, лізингоодержувач на своє замовлення, отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, менший терміну, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору (відповідно до закону України про лізинг) .

 

Зворотний лізинг

Зворотний лізинг – господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням цих основних фондів даною фізичною або юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

 

Порівняння

Економічний зміст є тією відмінністю, яка існує між фінансовим і оперативним лізингом. Якщо оперативний лізинг передбачає оренду майна, то фінансовий лізинг (в Україні) – прирівнюється до продажу.

Кредит або лізинг

Лізинг Кредит
Початкові витрати Аванс від 30%. В аванс входять всі накладні витрати пов’язані з купівлею і реєстрацією предмета лізингу, а саме: пенсійний збір, страхування, оплата реєстрації і т.д. Аванс від 30% + 3% пенсійний збір + 5% страхування + оплата реєстрації + оплата послуг нотаріуса + комісійні за обслуговування і т.д.
Розстрочка на необхідні платежі Безкоштовна розстрочка на оплату страхової премії, податку з власників ТЗ та платежів по реєстрації ТЗ на весь термін лізингу Є
Страхування Здійснюється Лізингодавцем на термін дії договору лізингу за тарифами зі знижками, якими користується Лізингодавець, як оптовий покупець у страховиків-партнерів Здійснюється Клієнтом у вказаній банком страховій компанії за звичайними, а часом і завищеними тарифами
Реєстрація Всю реєстрацію проводить Лізингодавець, в т.ч. в державних органах (Регіональний сервісний центр, військкомат, Держтехнагляд, ДАІ і т.д.) Клієнт здійснює самостійно і за свій рахунок
Адміністрування платежів Відсутність будь-яких платежів, окрім лізингових. Необхідні платежі:–           Плата за розгляд проекту

–          Комісія за видачу кредиту і управління рахунком

–          Погашення заборгованості по кредиту

–          Відсотки і комісії

–          Послуги нотаріуса

–          Страхова премія

–          Податок з власників ТЗ

–          Інші платежі

Причому всі ці платежі здійснюються на різні рахунки: кредит – на позиковий рахунок, відсотки – на процентний, комісії – на комісійний, поліс страхування, податок і нотаріус – на зовнішні рахунки.

Оподаткування Податок на прибутокЛізингові платежі відносяться на витрати періоду: При оперативному лізингу – в повному обсязі, що знижує оподатковуваний прибуток; При фінансовому лізингу – у вигляді сум амортизаційних відрахувань; можливість нарахування амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості; – У вигляді нарахованих відсотків і комісій Лізингодавцю;

Податок на додану вартість

Можливість відшкодування ПДВ в тому числі для легкових автомобілів при оперативному лізингу – за першою подією, сума податкового кредиту визначається від суми місячного лізингового платежу, при фінансовому лізингу – дата отримання об’єкта, сума податкового кредиту визначається від повної вартості об’єкта лізингу

Кредит виплачується з прибутку, що залишається після оподаткування
Кількість договорів з Клієнтом Один, тільки договір лізингу Як мінімум 3-4: кредитний договір, купівлі-продажу, нотаріальний договір застави, договір страхування, договір оцінки майна.
Нотаріальне посвідчення правочину Відсутнє Обов’язкове посвідчення застави майна (0,1% вартості договору + послуги нотаріуса)
Графік погашення заборгованості За бажанням Клієнта: спадаючий, зростаючий, рівномірний (ануїтет), з урахуванням сезонності бізнесу Клієнта Як правило, спадаючими сумами по мірі погашення заборгованості і зменшення нарахованих відсотків
Вимоги до Клієнта з приводу обслуговування в банку Відсутні Як правило, банки висувають вимоги до Клієнта щодо обслуговування в банку, проведення частини оборотів по рахунку в банку і т.д.
Вимоги по кредитоспроможності та забезпеченню Значно менші, ніж при кредитуванні, як до кредитоспроможності, так і до гарантійного забезпечення, оскільки Лізингодавець несе менші кредитні і юридичні ризики. Спрощений перелік документів для розгляду проекту. Звичайні
Вірогідність одержання довгострокового фінансування Висока, внаслідок менших ризиків кредитора і кращого контролю за цільовим використанням кредитних коштів Менша, оскільки кредитор несе великі кредитні та юридичні ризики, а також ризик неможливості стягнення і недостатності ліквідності забезпечення
Гарантії та застави Не потрібно надавати додаткові гарантії та застави, оскільки забезпеченням виступає сам предмет лізингу Потрібно надавати додаткові гарантії та застави
Хто несе “ризики власності” Лізингодавець. Оскільки він є розпорядником предмета лізингу протягом дії договору, тому на предмет лізингу не може накладатися арешт, і він не підлягає конфіскації Клієнт. Незалежно від забезпечення заставою, на майно Клієнта може бути накладено стягнення і податкова застава
Механізм передачі майна у власність При фінансовому лізингу:простий перехід права власності після сплати всіх лізингових платежів по акту прийому-передачі.

При оперативному лізингу:

право власності переходить після сплати викупної вартості майна в кінці договору лізингу, на підставі форвардного контракту.

Після повного погашення кредиту необхідний дозвіл банку на припинення застави та видалення нотаріусом запису про заставу в реєстрі обтяжень рухомого майна
Пільги Можливість отримання додаткових знижок від постачальників-партнерів Лізингодавця, страхових компаній Залежно від політики банку
Додаткові переваги Можливість заміни ПЛ в кінці терміну дії договору лізингу або протягом дії договору лізингу Є